Роль баяну у хорових творах Ігоря Шамо

Анотація

Аналізуються особливості хорових творів українського провідного композитора Ігоря Шамо, які виконуються у супроводі баяну. Визначаються особливості збірки «Барвінки рідного краю». Підкреслено, що композитор надає перевагу баяну, а не фортепіано в даному циклі. Вибір інструменту обумовлений його широкими тембровими та технічно-виконавськими можливостями, здатністю створити народний колорит тощо. Даний вокально-інструментальний склад є таким, що підходить для різних концертних майданчиків, має значну універсальність і дозволяє створити потужне збалансоване звучання. Стиль митця тісно пов'язаний із фольклором. У хорових творах Шамо це проявляється на рівні структури творів, гармонічної, ладової та інтонаційної основи. Найважливішу роль має його мелодична обдарованість. Шамо з легкістю формує певну мелодію, а вже вона тягне за собою розвиток усього твору. У ній потенційно закладені всі можливі варіанти її реалізації у музичному опусі. Основою для збірки виступає жанр хорової пісні. Митець використовує типові для народного мелосу принципи голосоведіння, що транслюються як на вокальну, так і на інструментальну лінії. У хорових творах гармонічна мова митця сповнена елементами, що наближують її до народнопісенного матеріалу. Зокрема це стосується як акордових зіставлень, так і типу вертикальних структур, що використовуються митцем. При компонуванні циклу Шамо притримується принципу поєднання композицій у єдине ціле. Так величально-урочистими є ті пісні, що обрамлюють твір. Рисою цього циклу є те, що фактично він повністю сконцентрований на передаванні образів, пов’язаних із життям жінки. Ігор Шамо творив у час, коли провідним художнім принципом був соцреалізм. Тональне мислення, прості форми, інтонаційна ясність мали бути обов’язковими компонентами твору. Проте митець додає такі елементи, що наближають авторські твори до фольклору. Митець створює повноцінний ансамбль хорового звучання та інструменту. За основу композитор обирає куплетну форму, у якій превалює принцип варіювання, що характерний для народних пісень. Баянна партія потребує вміння створювати тло для звучання голосів, здійснювати гармонічну та ритмічну підтримку вокальних ліній. Як правило, партія баяну у творах Ігоря Шамо не лише дублює всі хорові лінії, а й виступає розгорнутою, адже включає також вступні, інтермедійні та заключні розділи.